посткросингові замальовки: Польща

Прийшлов сьогодні конверт із Польщі — важкенький такий, із гарними марками. У ньому чотири листівки: одна великодня, інша схожа на "б/у" з якоюсь плямою, третя із собором і четверта multiview — єдина підписана: "Привіт, мене звати так-то, я звідти. Я колекціоную те і те. Будь ласка, надішли мені листівку з твоєї місцевості, ось моя адреса". І адреса на все вільне місце розписана, а поруч штамп із адресою і наклейки з великодніми яйцями, і на конверті теж адреса відправника.

А, ну й у профілі я прошу не надсилати нічого, пов’язаного з релігіями, але то вже дрібниці :)
Ще не реєструвала, бо не придумала, як подякувати за все це добро.

джекпот

Давно такої славної вибірки не було — із двома новими для мене країнами. Такий азарт розпирає, таке натхнення, наче чотири роки тому біля витоків посткросингової "кар’єри" :)

04-03-2016

посткросингова статистика за 2015-ий

У п’ятнадцятому я все більше полюбила надсилати, аніж отримувати. А отримувала вже традиційно — цілими жменями, надісланими в один день, часто з ID або поспіль, або поруч.
Було чимало (у порівнянні з минулими роками) непотребу — якась ілюстрація, криво наклеєна на картон, використана листівка, яку топ-посткросер заклеїв і надіслав по другому колу мені, шаблонні, роздруковані на принтері, повідомлення (обов’язково криво вирізані) або ж взагалі чисті поштівки з Росії. Ще була дівчинка з Москви, яка на всю листівку розписала своє обурення тим, що я була зобов’язана вказати свою адресу російською (у мене ж англ+укр) — бідося вимушена була роздрукувати адресу англійською. Ну й стандартний набір — купа англомовних повідомлень від слов’ян та нові варіації викривлення мого імені й прізвища — я серйозно дивуюся, невже росіяни не знають імені "Диана", що пишуть мені "Дыана" та "Дина"? Невже в мене таке довге прізвище, що можна так просто з нього цілий склад викидати?
Мало радували нові країни — уперше отримала з Туреччини та із Сербії, дійшли мої перші листівки в Індію, у ПАР. Усе.
Радували теплі й співчутливі побажання миру і просто індивідуальні послання, які людина писала від драйву, а не задля заповлення місця.
Удруге я була ображена на «Укрпошту» (уперше — за Шевченкове 200-ліття) — за ідіотську марку, присвячену посткросингу, із ідіотським номіналом та ідіотським клейким покриттям, через що черкаська філателія вважає, що ці марки можна продавати тільки по 4 штуки («не можна ж розривати!»). Зроблено «на відчепись».
Не радує знецінена тепер уже втричі гривня і, відповідно, утричі вища вартість міжнародної кореспонденції. І тому 18 листівок, які можу тепер одночасно надсилати, наче й радість, але нащо вона — із такими-то тарифами?

Порадував мішок, який десь знайшовся, і з якого в мою скриньку за 30 і 31 грудня насипали дві жмені послань. Знайшла там і радості від bebekka і happy_julia, хоча давно сама нікому з вас не пишу. Дякую за новорічні вітання! Я не знаю, як вас вистачає на стільки людей (і стільки марок!), але хай у новому шістнадцятому вам повернеться удвічі більше щастя (і марок) за надіслане в п’ятнадцятому :)
Collapse )

Top 3 favorite postcards

Sent by you in 2015

UA-1266345 31 favourites
UA-1315387 11 favourites
UA-1220423 9 favourites

All-time favorites

UA-1266345 31 favourites
UA-602715 28 favourites
UA-412664 26 favourites

про черкаську владу одним фактом

У моєї подруги-журналістки сьогодні вкрали сумку. Ніколи не здогадаєтесь, де саме. Не вночі на районі, не в громадському траспорті, не в клубі, не на базарі... А на засіданні Черкаської обласної ради, де були присутні "свої" представники громадськості й де саме сьогодні посилили охорону.
Сумку згодом знайшли — у чоловічому туалеті, проте вже без телефону, навушників, посвідчення й банківських карток.

Якщо мене запитають, яка в Черкасах влада, то знаю тепер, як коротко відповісти: влада така, що на її очах можна спокійно поцупити сумку. На жаль, це можна використовувати як метафору для характеристики всієї влади в країні.

риторично

Знову повернувшись до історії видавничої справи, знову пронизуюсь жахом від усього того, що заподіяла російська влада. А от що було б із нами зараз, якби тоді століттями не ламали систему наших видавництв, не вивозили б наше обладнання собі в імперію, не забороняли дитячі читанки друкувати нашою мовою?

Думаю, тоді не було б, як мінімум, "На слідуючій виходітє?" А це вже порівняно багато, погодьтеся.

спаржеве дефлопе

Годину чистити, п'ять хвилин варити, за тридцять секунд з'їсти — це про спаржу. Але воно того варте!

Очистити жорстку шкірку знизу пагона, зварити товсті й тонкі пагони окремо (5–7 хвилин) у воді з сіллю та цукром, витягнути їх в холодну воду, на водяній бані начаклувати голландський соус (два домашні жовтки, грам 50 вершкового масла, сіль), у який додати часник для ще більшої божественості — і це дійсно не схоже на жоден овоч зі звичних нам.

Із моїх спостережень: що молодший (що коротший) пагін — то смачніший і більш ніжний.

перший урожай спаржі 2015

Із великої любові до спаржі та з бажанням поділитись особливостями вирощування диво-овоча, розпочну серію спаржевих історій :)

Маю два ряди спаржі — чотирирічний аржентельської (2011-го) та трирічний невідомо якої (2012-го). Обидва вирощувались через розсаду, посаджену в середині-кінці березня. Висаджували її потім приблизно у двомісячному віці, відразу після висадки зелені пагони висохли й осипались, ми встигли з ними попрощатись, але кореневища виявились сильними і дали нові. Перші роки пагони спаржі нагадували те, що всі розумники називають "тю, та це ж звичайний холодок, у кожному лісі росте". Урожай збирали з першого ряду, як це й було обіцяно для сорту, на другий рік у 2013-му, із другого — на третій рік у 2015-му.

Цьогоріч дачний сезон ми відкрили пізно, 26 квітня, тому декілька кущів устигли перерости. На зиму спаржу рекомендують обов'язково зрізати, але ми цього не робили за браком часу й побоюючись, що вона загнеться, якщо буде дуже холодна зима. Отже, констатую, що нічого поганого зі спаржею не станеться, якщо не зрізати її на зиму: минулорічні пагони просто всихають і їх дуже легко видалити, головне — обережно, тому що молода спаржа дуже ніжна.

Отакий вигляд мала спаржева грядка після зими:

Collapse )

кожного 9 березня: 2015

У нас на Дніпрі біля Пагорба Слави можна побачити залишки старого мосту. А, можливо, і не залишки, а, можливо, і не мосту — уже не пам'ятаю достеменно, хто мені що про них розповідав. Зимою їх особливо видно, і так сталося, що кожного 9 березня, починаючи з 2009 року, ходжу їх провідувати. Заодно маю чудову колекцію погоди, яка гарно ілюструє, якою була зима того чи того року:

slow, so slow

Сьогодні (25.02.2015) мені повернули листівку, вкинуту в поштову скриньку 17.11.2014 зі штампом сортувальної від 19.11.2014. Я вже звикла, що сортувальна вертає мені листівки для доплати за тарифом, бо вони чомусь їх сортують через дві доби після того, як я відправляю, а долар, ну звісно ж, за цей час не спить. Але це просто рекорд. У моєму відділенні пояснили, що листівку принесла якась жіночка, бо її повернули не на ту адресу. Майже 4 місяці повертали. Я не уявляю, куди тепер доклеювати 8 (!) гривень.

IMG_2977

А в подруги не приймали листівку в Польщу — "тільки авіа"!

От іноді вже просто руки опускаються.